Лікування кісти куприка (ЕКХ)

У цього захворювання багато різних назв:

Кіста куприка
Епітеліальний куприковий хід (ЕКХ)
Куприкова кіста
Свищ на куприку
Дермоїдна кіста куприка
Дермоїдна фістула
Пілонідальний синус
Волосяна кіста
Епітеліальні занурення крижово-куприкової ділянки
Усе це різні назви одного й того ж діагнозу.

За ЕКХ у міжсідничній складці утворюється отвір - один або кілька. Ці отвори розташовуються завжди вище заднього проходу. У глибину пілонідальний синус може становити від кількох міліметрів до кількох сантиметрів.

Куприкова кіста може бути як вродженою, так і набутою.
Незалежно від свого походження, куприкові ходи протягом багатьох років можуть ніяк не турбувати. Але рано чи пізно вони можуть запалитися. Спровокувати запалення можуть:

малорухливий спосіб життя;
інфекційні процеси в організмі;
порушення правил гігієни;
запальний процес у фолікулі волосини;
травми в ділянці куприка;
носіння тісної білизни та деякі інші причини.

Помічено, що епітеліальна куприкова кіста частіше трапляється в чоловіків через інтенсивніший ріст волосся в цій ділянці.

Протягом багатьох років свищ на куприку може протікати в безсимптомній формі - доти, доки куприковий хід не запалиться. Визначити в себе розвиток запального процесу досить легко, він супроводжується такими симптомами:

біль у міжсідничній ділянці, який посилюється під час ходіння, в положенні сидячи або лежачи на спині;

підвищення температури тіла;
поява в міжсідничній ділянці болісного ущільнення;
почервоніння, набряк, припухлість;
свербіж, печіння;
водянисті, кров'янисті та/або гнійно-слизові виділення з неприємним запахом.

Зрозуміло, тільки самодіагностики недостатньо - необхідно пройти обстеження у лікаря проктолога.

Досить часто схожими симптомами можуть проявлятися також: свищ прямої кишки, гострий парапроктит, шкірні інфекційні захворювання, доброякісні та злоякісні новоутворення.

Тому на прийомі лікар повинен оглянути не тільки сам пілонідальний синус, але обов'язково провести також комплексне обстеження прямої кишки і частини сигмовидної.

Діагностика може включати в себе такі маніпуляції, як: зовнішній огляд, пальцеве дослідження, аноскопія, ректоскопія, зондування; рідше - УЗД м'яких тканин, рентгенографія, МРТ.